Фортазим (Fortazim) — інструкція по застосуванню

Перейти в Аптеку и заказать

Фортазим (Fortazim) — інструкція по застосуванню

Міжнародне найменуванняfortazim

Склад і форма випуску.

Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення: в 1 флаконі міститься цефтазидим (у формі пентагідрату) — 2 р.

Порошок д/приго. р-ра д/в/в і в/м введення 2 г: фл. 1 шт.

2 р — флакони (1) — пачки картонні.

  • Фармакологічна дія
  • Фармакокінетика
  • Показання до застосування
  • Протипоказання до застосування
  • Побічні ефекти
  • Передозування

Фармакологічна дія.

Цефалоспориновий антибіотик III покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Цефтазидим ацетилює мембранозв’язані транспептидази, порушуючи таким чином перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки.

Активний відносно аеробних, анаеробних, грампозитивних і грамнегативних бактерій, в т. ч. Pseudomonas aeruginosa. Цефтазидим активний відносно штамів збудників, резистентних до ампіциліну, метициліну, аміноглікозидів і багатьом цефалоспоринів.

Стійкий до дії β-лактамаз.

Фармакокінетика.

Зв’язування з білками плазми становить 10-17%. Розподіляється в тканинах і рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються в спинномозковій рідині. Проникає через плацентарний бар’єр, виділяється з грудним молоком. У невеликих кількостях виділяється в жовч. Основна частина (80-90%) виділяється із сечею в незміненому вигляді.

Показання до застосування фортазима.

Інфекції дихальних шляхів (бронхіт, інфіковані бронхоектази, пневмонія, абсцес легенів, емпієма плеври, лікування інфекцій легенів у хворих на муковісцидоз); ЛОР-інфекції (середній отит, злоякісне запалення зовнішнього вуха, мастоїдит, синусит та ін); інфекції сечовивідних шляхів (пієлонефрит, пієліт, простатит, цистит, уретрит, абсцес нирки, інфекції, пов’язані з каменями сечового міхура і нирок); інфекції м’яких тканин (флегмона, бешиха, перитоніт, ранові інфекції, мастит, виразка шкіри); інфекції кісток і суглобів (остеомієліт, септичний артрит); інфекції ШКТ, жовчних шляхів і черевної порожнини (холангіт, холецистит, емпіема жовчного міхура, заочеревинні абсцеси, перитоніт, дивертикуліт, ентероколіт); інфекції органів малого таза (гонорея, особливо при гіперчутливості до антибіотиків пеніцилінового ряду); сепсис, менінгіт; інфекції, пов’язані з діалізом.

Режим дозування і спосіб застосування.

В/в або в/м Дорослим призначають по 1 г кожні 8-12 год або по 2 г з інтервалом 12 год, При тяжких інфекціях, особливо у пацієнтів зі зниженим імунітетом (включаючи пацієнтів з нейтропенією) — по 2 г кожні 8 год При інфекціях сечовивідних шляхів — 0.25 г 2 рази на добу.При муковісцидозі, пацієнтам з інфекціями дихальної системи, викликаними Pseudomonas spp., — по 30-50 мг/кг/добу в 3 прийоми.При операціях на передміхуровій залозі в профілактичних цілях вводять перед індукцією анестезії 1 г, повторюють введення після видалення катетера. Літнім пацієнтам максимальна добова доза — 3 р.

Дітям старше 2 міс призначають по 30-50 мг/кг/добу (за 3 введення), максимальна доза — 6 г/добу; дітям зі зниженим імунітетом, муковісцидозом і менінгітом — до 150 мг/кг/добу в 3 прийоми, максимальна добова доза — 6 г

Новонародженим і немовлятам у віці до 2 міс призначають 30 мг/кг/добу в 2 прийоми.При порушенні функції нирок початкова доза — 1 р. Підтримуючу дозу підбирають залежно від швидкості виділення: при КК 50-31 мл/хв — 1 г 2 рази на добу, 30-16 мл/хв — 1 г 1 раз на добу, 15-6 мл/хв — 0.5 г 1 раз на добу; менше 5 мл/хв — 0.5 г 1 раз на 48 год

Пацієнтам з інфекціями тяжкого перебігу разову дозу можна збільшити на 50%, при цьому у них слід контролювати концентрацію цефтазидиму в сироватці крові (повинна не перевищувати 40 мг/л).На тлі гемодіалізу підтримуючі дози розраховують з урахуванням КК, введення проводять після кожного сеансу гемодіалізу. На тлі перитонеального діалізу крім в/в введення цефтазидим можна включати в діалізний розчин (125-250 мг на 2 л діалізного розчину).

У пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням артеріовенозного шунта, та у пацієнтів, які знаходяться на гемофільтрації високої швидкості у відділенні інтенсивної терапії, рекомендовані дози — 1 г/добу щоденно (за один або декілька введень).У пацієнтів, які знаходяться на гемофільтрації низької швидкості, призначають дози, що рекомендуються при порушенні функції нирок.Правила приготування розчину для ін’єкцій.

Для в/м введення порошок цефтазидиму розчиняють в 1-3 мл розчинника, для в/в і в/в болюсного введення — в 2.5-10 мл, для в/в крапельного — в 50 мл. В отриманому готовому розчині можуть бути невеликі бульбашки діоксиду вуглецю, що не впливає на ефективність препарату. Розчини стабільні протягом 18 годин при кімнатній температурі або 7 днів в холодильнику (5 град. З). Легке пожовтіння розчину не впливає на ефективність.

Побічна дія фортазима.

Алергічні реакції: кропив’янка, пропасниця, еозинофілія, шкірний свербіж, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), ангионевротичечский набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок. Місцеві реакції: при в/в введенні — флебіт; при в/м введенні — болючість, печіння, ущільнення у місці ін’єкції. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, судомні напади, енцефалопатія, «пурхаючий» тремор.

З боку сечостатевої системи: кандидозний вагініт. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, токсична нефропатія.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, коліт, холестаз, орофарингіальний кандидоз. З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лімфоцитоз, гемолітична анемія, геморагії. Лабораторні показники: гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини, псевдопозитивна реакція сечі на глюкозу, підвищення активності «печінкових» трансаміназ і ЛФ, гіпербілірубінемія, хибнопозитивна пряма реакція Кумбса, збільшення протромбінового часу.

Передозування.

Симптоми: біль, запалення, флебіт у місці ін’єкції, запаморочення, парестезії, головний біль, судоми у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіперкреатинемія, гіпербілірубінемія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, подовження протромбінового часу. Лікування: симптоматичне, в разі ниркової недостатності — перитонеальний діаліз або гемодіаліз.

Протипоказання до застосування фортазима.

Підвищена чутливість до цефтазидиму та інших цефалоспоринів.

Застосування при вагітності і годуванні груддю.

Адекватних і суворо контрольованих досліджень безпеки цефтазидиму при вагітності не проводилося. Застосування цефтазидиму при вагітності і в період лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтазидим виводиться з грудним молоком у низьких концентраціях. В експериментальних дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтазидиму.

Застосування при порушеннях функції нирок.

З обережністю застосовують у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок.

Застосування препарату у дітей.

З обережністю застосовують у новонароджених.

Особливі вказівки при прийомі фортазима.

З обережністю застосовують у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок, а також у новонароджених.

У пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики.

У період застосування цефтазидиму можлива позитивна пряма реакція Кумбса і псевдопозитивна реакція сечі на глюкозу.

З обережністю застосовувати одночасно з «петльовими» діуретиками, аміноглікозидами.

Цефтазидим Не слід змішувати в одному шприці з аміноглікозидами.

Взаємодії з іншими лікарськими препаратами.

Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами, гепарином, ванкоміцином. Не можна використовувати розчин натрію гідрокарбонату в якості розчинника.»Петльові» діуретики, аміноглікозиди, ванкоміцин, кліндаміцин знижують кліренс, внаслідок чого зростає ризик нефротоксичної дії.Бактеріостатичні антибіотики (в т. ч. хлорамфенікол) знижують дію препарату.Фармацевтично сумісний з наступними розчинами: при концентрації від 1 до 40 мг/мл — NaCl 0.9%; натрію лактат; розчин Гартмана; декстроза 5%; NaCl 0.225% і декстроза 5%; NaCl 0.45% і декстроза 5%; NaCl 0.9% і декстроза 5%; NaCl 0.18% і декстроза 4%; декстроза, 10%; декстран з мол.масою близько 40 тис. Da 10% розчині NaCl 0.9% або розчині декстрози 5%; декстран з мол.масою близько 70 тис. Da 6% в розчині NaCl 0.9% або розчині декстрози 5%.

У концентраціях від 0.05 до 0.25 мг/мл цефтазидим сумісний з розчином для интраперитонеального діалізу (лактат).Для в/м введення цефтазидим може бути розведений розчином лідокаїну гідрохлориду 0.5-1%. Обидва компоненти зберігають активність, якщо цефтазидим в концентрації 4 мг/мл додають до таких розчинів: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл в розчині NaCl 0.9% або розчині декстрози 5%; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл в розчині NaCl 0.9%; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл в розчині NaCl 0.9%; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл в розчині NaCl 0.9%; KCl 10 мек/л або 40 мек/л в розчині NaCl 0.9%. При змішуванні розчину цефтазидиму (500 мг у 1.5 мл води для ін’єкцій) і метронідазолу (500 мг/100 мл) обидва компоненти зберігають свою активність.

Застосування препарату фортазим тільки за призначенням лікаря, опис дано для довідки!

Leave a reply