Пилюли Киев

Киспар (Kispar) — інструкція по застосуванню

Киспар (Kispar) — інструкція по застосуванню

Міжнародне найменування: Kispar

Склад і форма випуску

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. В 1 таблетці міститься 25 мг кларитроміцину.

В блістерах 12 таблеток. Упаковані в картонну пачку.

Клініко-фармакологічна група

Антибіотик групи макролідів

Фармако-терапевтична група

Антибіотик, макролід

  • Фармакологічна дія
  • Фармакокінетика
  • Показання до застосування
  • Протипоказання до застосування
  • Побічні ефекти

Фармакологічна дія

Напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Пригнічує синтез білків у мікробній клітині, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій. Діє переважно бактеріостатично, а також бактерицидно.

Активний відносно грампозитивних бактерій: Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Listeria monocytogenes, Corynebacterium spp.; грамнегативних бактерій: Helicobacter pylori, Haemophilus influenzae, Haemophilus ducreyi, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Borrelia burgdorferi; анаеробних бактерій: Eubacterium spp., Peptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Bacteroides melaninogenicus; внутрішньоклітинних мікроорганізмів: Legionella pneumophila, Chlamydia trachomatis, Chlamydophila pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma pneumoniae.

Активний також відносно Toxoplasma gondii, Mycobacterium spp. (крім Mycobacterium tuberculosis).

Фармакокінетика

При прийомі всередину кларитроміцин добре абсорбується з ШКТ. Прийом їжі уповільнює абсорбцію, але не впливає на біодоступність активної речовини.

Кларитроміцин добре проникає у біологічні рідини та тканини організму, де досягає концентрації в 10 разів більшою, ніж у плазмі.

Приблизно 20% кларитроміцину відразу ж метаболізується з утворенням основного метаболіту 14-гидрокларитромицина.

При дозі 250 мг T1/2 становить 3-4 години, при дозі 500 мг — 5-7 ч.

Виводиться з сечею у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів.

Показання до застосування препарату Киспар

Бактеріальні інфекції, викликані чутливими мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт, синусит), нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, у т.ч. загострення хронічного бронхіту, пневмонія, атипова пневмонія), шкіри і м’яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, ранова інфекція), середній отит; виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (ерадикація Helicobacter pylori у складі комбінованої терапії), микобактериоз (у т. ч. атиповий, в поєднанні з этамбутолом і рифабутином), хламідіоз.

Протипоказання до застосування препарату Киспар

Вказівка в анамнезі на подовження інтервалу QT, шлуночкову аритмію або шлуночкову тахікардію типу «пірует»; гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT); тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю; холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвилися при застосуванні кларитроміцину; порфірія; I триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); одночасний прийом кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пімозидом, терфенадином; з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін; з мідазоламом для прийому всередину; з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), з колхіцином; з тикагрелором або ранолазином; підвищена чутливість до кларитроміцину і до інших макролідів.

Режим дозування і спосіб застосування препарату Киспар

Індивідуальний. При прийомі всередину для дорослих і дітей старше 12 років разова доза становить 0,25-1 г, частота прийому 2 рази/добу.

Для дітей молодше 12 років добова доза становить 7,5-15 мг/кг/добу в 2 прийоми.

У дітей кларитроміцин слід застосовувати у відповідній лікарській формі, призначеної для даної категорії пацієнтів.

Тривалість лікування залежить від показань.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв або рівень сироваткового креатиніну понад 3,3 мг/дл) дозу слід зменшити в 2 рази або подвоїти інтервал між прийомами.

Максимальні добові дози: для дорослих — 2 г, для дітей 1 р.

Побічні ефекти

З боку травної системи: часто — діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль в області живота; рідко — езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгия, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм, підвищення концентрації білірубіну в крові, підвищення активності АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ, ЛДГ, холестаз, гепатит, у т. ч. холестатичний і гепатоцелюлярний; частота невідома — гострий панкреатит, зміна кольору язика і зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця.

Алергічні реакції: часто — висип; нечасто — анафилактоидная реакція, гіперчутливість, бульозний дерматит, свербіж, кропив’янка, макуло-папульозний висип; частота невідома — анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна висипка з еозинофілією і системної симптоматикою (DRESS-синдром).

З боку нервової системи: часто — головний біль, безсоння; нечасто — втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор, занепокоєння, підвищена збудливість; частота невідома — судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, парестезія, манія.

З боку шкірних покривів: часто — інтенсивне потовиділення; частота невідома — акне, геморагії.

З боку органів чуття: часто — дисгевзія, спотворення смаку; нечасто — вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах; частота невідома — глухота, агевзія, паросмія, аносмія.

З боку серцево-судинної системи: часто — вазодилатація; нечасто — зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія, тріпотіння передсердь; частота невідома — шлуночкова тахікардія, у т. ч. типу «пірует».

З боку сечовидільної системи: нечасто — підвищення концентрації креатиніну, зміна кольору сечі; частота невідома — ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

З боку обміну речовин і харчування: нечасто — анорексія, зниження апетиту, підвищення концентрації сечовини, зміна відношення альбумін-глобулін

З боку кістково-м’язової системи: нечасто — м’язовий спазм, кістково-м’язова скутість, міалгія; частота невідома — рабдоміоліз, міопатія.

З боку дихальної системи: нечасто — астма, носова кровотеча, тромбоемболія легеневої артерії.

З боку системи кровотворення: рідко — лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитемія; частота невідома — агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку системи згортання крові: нечасто — збільшення значення MHO, подовження протромбінового часу.

Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто — целюліт, кандидоз, гастроентерит, вторинні інфекції (в т. ч. вагінальні); частота невідома — псевдомембранозний коліт, рожа.

Місцеві реакції: дуже часто — флебіт у місці ін’єкції, часто — біль у місці ін’єкції, запалення в місці ін’єкції.

З боку організму в цілому: нечасто — нездужання, гіпертермія, астенія, біль у грудній клітці, озноб, втома.

Застосування при вагітності і годуванні грудьми

Застосування в I триместрі вагітності протипоказане.

Застосування у II та III триместрах вагітності можливе лише в тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

При необхідності застосування в період лактації слід припинити грудне вигодовування.

Застосування при порушеннях функції печениПротивопоказан при тяжкій недостатності функції печінки, гепатитах (в анамнезі).Застосування при порушеннях функції почекПациентам з порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв або рівень сироваткового креатиніну понад 3,3 мг/дл) дозу слід зменшити в 2 рази або подвоїти інтервал між прийомами.

Застосування препарату у дітей

В даний час недостатньо даних щодо ефективності і безпеки застосування кларитроміцину у дітей у віці до 6 міс.

Особливі вказівки при прийомі препарату Киспар

З обережністю слід застосовувати кларитроміцин у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня; печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня, ІХС, тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, брадикардією (менше 50 уд./хв); одночасно з бензодіазепінами, такими як алпразолам, тріазолам, мідазолам для в/в введення; одночасно з іншими ототоксичних препаратами, особливо з аміноглікозидами; одночасно з препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP3A (у т.ч. карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти, хінідин, рифабутин, силденафіл, такролімус, вінбластин; одночасно з індукторами CYP3A4 (у т. ч. рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений); одночасно зі статинами, метаболізм яких залежить від ізоферменту CYP3A (у т. ч. флувастатин); одночасно з блокаторами повільних кальцієвих каналів, які метаболізується ізоферментом CYP3A4 (у т. ч. верапаміл, амлодипін, дилтіазем); одночасно з антиаритмічними засобами I A класу (хінідин, прокаїнамід) і III класу (дофетилід, аміодарон, соталол).

Між антибіотиками з групи макролідів спостерігається перехресна резистентність.

Лікування антибіотиками змінює нормальну флору кишечника, тому можливий розвиток суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами.

Слід мати на увазі, що важка наполеглива діарея може бути обумовлена розвитком псевдомембранозного коліту.

Слід періодично контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які отримують кларитроміцин одночасно з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.

Взаємодії з іншими лікарськими препаратами

Кларитроміцин пригнічує активність ізоферменту CYP3A4 , що призводить до уповільнення швидкості метаболізму астемізолу при їх одночасному застосуванні. Внаслідок цього відбувається збільшення інтервалу QT і підвищення ризику розвитку шлуночкової аритмії типу «пірует».

Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане у зв’язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і спільне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин спільно з цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії.

Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю при комбінованій терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). У разі необхідності спільного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Слід контролювати розвиток ознак і симптомів міопатії. При одночасному застосуванні з аторвастатином помірно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі крові, підвищується ризик розвитку міопатії.

Препарати, що є індукторами CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій продірявлений), здатні індукувати метаболізм кларитроміцину, що може призвести до субтерепевтичної концентрації кларитроміцину і зниження його ефективності. Необхідно контролювати плазмову концентрацію індуктора СУР3А, яка може підвищитися через інгібування CYP3A кларитроміцином.

При спільному застосуванні з рифабутином підвищується концентрація рифабутину в плазмі крові, збільшується ризик розвитку увеїту, зменшується концентрація кларитроміцину в плазмі крові.

При сумісному застосуванні з кларитроміцином можливе підвищення концентрацій у плазмі фенітоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти.

Сильні індуктори ізоферментів системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин здатні прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі і послаблювати його терапевтичний ефект і разом з тим підвищувати концентрацію 14-ОН-кларитроміцину — метаболіту, який також є мікробіологічно активними. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину відрізняється відносно різних бактерій, терапевтичний ефект може зменшуватися при сумісному застосуванні кларитроміцину та індукторів ферментів.

Концентрація кларитроміцину в плазмі знижується при застосуванні этравирина, при цьому підвищується концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин володіє низькою активністю по відношенню до інфекцій MAC, може змінюватися загальна активність щодо їх збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування.

Фармакокінетична дослідження показало, що спільний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин та кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 год привів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При спільному прийомі ритонавіру Cmax кларитроміцину підвищилась на 31%, Cmin збільшилася на 182% і AUC збільшилась на 77%, при цьому концентрація його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно знижувалася. Ритонавір не слід спільно приймати з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г/добу.

Кларитроміцин, атазанавір, саквінавір є субстратами та інгібіторами CYP3A, що визначає їх двостороннє взаємодія. При прийомі саквінавіру спільно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.

При одночасному застосуванні з зидовудином дещо зменшується біодоступність зидовудину.

Колхіцин є субстратом як CYP3A, так і Р-глікопротеїну. Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами CYP3A та Р-глікопротеїну. При спільному прийомі кларитроміцину і колхіцину пригнічення P-глікопротеїну та/або CYP3A, може призвести до посилення дії колхіцину. Слід контролювати розвиток клінічних симптомів отруєння колхіцином. Зареєстровані постмаркетингові повідомлення про випадки отруєння колхіцином при його одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у літніх пацієнтів. Деякі з описаних випадків відбувалися у пацієнтів з нирковою недостатністю. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися смертельним результатом. Одночасне застосування кларитроміцину і колхіцину протипоказано.

При спільному застосуванні мідазоламу і кларитроміцину (всередину по 500 мг 2 рази/добу), відмічалося збільшення AUC мідазоламу: в 2,7 рази після в/в введення мідазоламу і в 7 разів після перорального прийому. Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для перорального застосування протипоказаний. Якщо разом з кларитроміцином застосовується в/в форма мідазоламу, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози. Такі ж заходи обережності слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи тріазолам і алпразолам. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином.

При сумісному застосуванні кларитроміцину і тріазоламу можливий вплив на ЦНС, наприклад сонливість і сплутаність свідомості. При даній комбінації рекомендується контролювати стежити симптоми порушення ЦНС.

При одночасному застосуванні з варфарином можливе посилення антикоагулянтної дії варфарину та підвищення ризику розвитку кровотеч.

Передбачається, що дигоксин є субстратом для P-глікопротеїну. Відомо, що кларитроміцин пригнічує P-глікопротеїн. При одночасному застосуванні з дигоксином можливе значне підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові і ризик розвитку глікозидній інтоксикації.

Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» при сумісному застосуванні кларитроміцину і хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ на предмет збільшення інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів. При постмаркетинговому застосуванні повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при спільному прийомі кларитроміцину і дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові при одночасному застосуванні кларитроміцину і дизопіраміду. Вважають, що можливе підвищення концентрації дизопіраміду у плазмі крові внаслідок інгібування його метаболізму в печінці під впливом кларитроміцину.

Спільний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щодня і кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази/добу викликав збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину (Cmin) і AUC на 33% і 18% відповідно. При цьому спільний прийом значно не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі супутнього прийому флуконазолу не потрібно.

Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, що визначає їх двостороннє взаємодія. Кларитроміцин може підвищувати концентрацію ітраконазолу в плазмі, в той час як ітраконазол здатен підвищувати плазмову концентрацію кларитроміцину.

При одночасному застосуванні з метилпреднізолоном — зменшується кліренс метилпреднізолону; з преднізолоном — описані випадки розвитку гострої манії і психозу.

При одночасному застосуванні з омепразолом значно підвищується концентрація омепразолу і незначно підвищується концентрація кларитроміцину в плазмі крові; з лансопразолом — можливі глосит, стоматит та/або поява темного забарвлення мови.

При одночасному застосуванні з сертраліном — теоретично не можна виключити розвиток серотонінового синдрому; з теофіліном — можливо підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові.

При одночасному застосуванні з терфенадином можливе уповільнення швидкості метаболізму терфенадину і підвищення його концентрації в плазмі крові, що може призвести до збільшення інтервалу QT і підвищення ризику розвитку шлуночкової аритмії типу «пірует».

Пригнічення активності ізоферменту CYP3A4 під впливом кларитроміцину призводить до уповільнення швидкості метаболізму цизаприду при їх одночасному застосуванні. Внаслідок цього збільшується концентрація цизаприду в плазмі крові і підвищується ризик розвитку загрозливих для життя порушень серцевого ритму, включаючи шлуночкові аритмії типу «пірует».

Первинний метаболізм толтеродину здійснюється за участю CYP2D6. Однак у частини популяції, позбавленої CYP2D6, метаболізм відбувається за участю CYP3A. В цій групі населення придушення CYP3A призводить до значно більш високим концентраціям толтеродину в сироватці. Тому у пацієнтів з низьким рівнем CYP2D6-опосередкованого метаболізму може знадобитися зниження дози толтеродину в присутності інгібіторів СУР3А, таких як кларитроміцин.

При сумісному застосуванні кларитроміцину і пероральних гіпоглікемічних засобів (наприклад, похідні сульфанілсечовини) і/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглитазон) може призвести до пригнічення ізоферменту CYP3A кларитроміцином, що може призводити до розвитку гіпоглікемії. Вважають, що при одночасному застосуванні з толбутамідом існує ймовірність розвитку гіпоглікемії.

При одночасному застосуванні з флуоксетином описаний випадок розвитку токсичних ефектів, зумовлених дією флуоксетину.

При одночасному прийомі кларитроміцину з іншими ототоксичних препаратами, особливо з аміноглікозидами, необхідно дотримуватись обережності і контролювати функції вестибулярного і слухового апаратів як під час терапії, так і після її закінчення.

При одночасному застосуванні з циклоспорином підвищується концентрація циклоспорину в плазмі крові, виникає ризик посилення побічної дії.

При одночасному застосуванні з ерготаміном, дигидроэрготамином описані випадки посилення побічної дії ерготаміну і дигідроерготаміну. Постмаркетингові дослідження показують, що при сумісному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигидроэрготамином можливі наступні ефекти, пов’язані з гострим отруєнням препаратами групи эрготаминов: судинний спазм, ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи ЦНС. Одночасне застосування кларитроміцину і алкалоїдів ріжків протипоказано.

Кожен з цих інгібіторів ФДЕ метаболізується, принаймні, частково, за участю CYP3A. У той же кларитроміцин здатний пригнічувати CYP3A. Спільне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафилом може призвести до збільшення інгібуючої дії на ФДЕ. При даних комбінаціях слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу і варденафілу.

При одночасному застосуванні кларитроміцину і блокаторів кальцієвих каналів, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід дотримуватися обережності, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Плазмові концентрації кларитроміцину, також як і блокаторів кальцієвих каналів, можуть підвищуватися при одночасному застосуванні. Артеріальна гіпотензія, брадиаритмия і лактацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу.

Застосування препарату Киспар тільки за призначенням лікаря, інструкція надана для довідки!

Добавить комментарий